Флокулянти — реагенти, що використовуються найчастіше як додаток до коагулянтів для збільшення розмірів утворюються пластівців та їх подальшого видалення з води. Являють собою високомолекулярні частки зі здатністю до адсорбції. Бувають неорганічні і органічні.

Приклад — неорганічних флокулянтів — кремнієва кислота і її солі.

Органічні — похідні і полімери акриламіду, наприклад,

ПАА — поліакриламід. (-CH2-CH-) n — ланка поліакриламіда

I

C = O

I

NH2

Властивості полімерів: Полімер, це ланцюжок мономерів від 1000 до 20 млн.

Од. Розмір ланцюжка визначає молекулярну вагу. Позитивно заряджені флокулянти — катіонні Негативно заряджені флокулянти — аніонні Нейтрально заряджені флокулянти – неіоногенні. Щільність заряду, виражається у %. Існує кілька форм флокулянтів: гранули, порошки, емульсії. Вони виробляються в результаті різних типів синтезу та полімеризації. Початковою сировиною є пропілен, з якого синтезується акрилова кислота та акрилонітрил, які в подальшому також проходять перетворення в результаті органічних синтезів.

В результаті аніонні флокулянти є похідними акриламіду, катіонні — похідні метилакрилату. Приклад застосування флокулянта — для зневоднення осаду очисних комунальних споруд. Оскільки флокулянт пов’язує забруднюючі домішки, то очищену воду можна отримати за допомогою фільтрування або центрифугування осаду, який оброблено флокулянтом.